Ми українці знаходимось у самому центрі Европи, на одній з найбагатших землях світу. Наша культура виховала нас бути добрими, працьовитими людьми, любити своє та шанувати чуже але ніколи не зазіхати на нього. Господь Бог дав нашим людям надзвичайні фізичні та духовні таланти та привабливість. Але також влаштував Господь нас так, що наша земля знаходиться поруч з народами, а особливо одним народом який виріс на культурі хижацькій та внаслідок того наша історія особливо героїчна але також трагічна.
У цьому становищі одна третина нашого люду знаходиться поза територією нашого краю дуже часто в наслідку політичного переслідування та тиску. Наші громади по різних країнах світу це не просто поселення але діаспора яка має політичне окреслення, тобто місію допомагати братам і сестрам на рідній землі тому що на відміну від інших етнічних груп які здебільша займаються культурою.
Сьогодні наші брати і сестри на рідній землі знаходяться у затяжній боротьбі за своє існування. Ворог брутальний який неодноразово відкрито заявив свою ціль “стерти нас з лиця землі.”
Традиційно на протязі чотирьох міграційних хвиль найбільші скупчення української діаспори влаштувалися в США та у Канаді. Остаточно там, тобто у Канаді оформлено Світовий Конгрес Вільних Українців у 1967 році. Перший конгрес відбувся у Ню Йорку але осідок з бюро встановлено у Торонто. Канада. До цього СКВУ прилучилися громади з Європи та Південної Америки.
До того часу тобто ще 1949 року у Лондоні оформився Координаційний осередок українських громадських центральних установ (КОУГЦУ) пізніше Европейський конгрес українців. Одначе дуже рідко цей КОУГЦУ чи ЕКУ виконував політичну місію, тобто впливати на уряд країни поселення, щоби допомагати Україні та народові там.
У суботу 14 грудня ц.р. заплановано Европейський форум української діаспори у гібридному форматі та у місті Новий Сад (Сербія). Організаторами виступають ЕКУ та Товариство української мови, літератури і культури “Просвіта” у Сербії. У рамках цього форуму планується такі тематичні сесії: “Культурна ідентичність як засіб самозбереження в мультикультурному середовищі”, “Освіта,мова, родина, церква як протидіяти швидкій асиміляції?”, та “Нові виклики ЕКУ: розбудова мережі, інтеграційні процеси та утримання і зміцнення громад.”
Що тут бракує? Очевидно розуміння що таке діаспора. Громадська структура поза рідним краєм в українському чи будь якому розумінні діаспора має нести допомогу рідному краю, зокрема коли цей край знаходиться у затяжній боротьбі та великій небезпеці. Захисники України це не тільки ті котрі є на фронті з зброєю у руках. Це також ті котрі захищають інтереси України та її народу своїм впливом на держави де вони проживають.
На европейському терені це навіть за часів припливу четвертої хвилі була незрозуміла прогалина. Була навіть така смішна ситуація, що українські іммігранти не приймали громадянства у країнах поселення, бо мовляв їх побут тимчасовий поки вони повертатимуться додому на рідні землі.
Серед европейських держав є ворожі до України держави між ними і члени Европейського союзу та НАТО такі як Угорщина, Словаччина, а також традиційні русофіли по культурі як Сербія. Ось останній дуже виразний приклад бо цей форум відбуватиметься у Сербії. Але також в Угорщині та Словаччині де є відносно чисельні українські громади а навіть автохтони. У кожному випадку українська діаспора не проявляє себе політично. До цього можна додати і Бельгію, осідок ЕС і НАТО яка мимо міжнародних санкцій торгує з москалями. У Брюсселі СКУ мало чи може і має далі бюро але воно дуже не вдале навіть під оглядом впливу на европейські структури, а ніхто не впливає на сам уряд Бельгії.
У нормальних обставинах центр української діаспори повинен бути не у Торонто але в Европі. Канада немає впливу на світову політику. Щодо США то наспіли важкі часи, хоч вони до того не були дуже легкими. Американська допомога грала на обидві сторони а з приходом нового президента ця допомога може взагалі закінчитися. Українська лобі у США впливає тільки у Конгресі але не у Білому Домі. Тим більше, що громада поділена, а ті котрі голосували за Трампа чи не признаються або просто настільки асимільовані , що взагалі не думають про Україну або дуже примітивні і зовсім не мають інтелекту виробити будь яку стратегію допомоги.
Для цього ЕКУ мусить виявити політичну а також фінансову зрілість. Чисельно українці поза Україною в Европі напевно сьогодні переросли громади Америки та Канади. Наспів час перерости ці громади політично. Поважний крок вперед до політичної зрілості повинен відбутися вже на цьому форумі ЕКУ.
3 грудня 2024 року Аскольд С. Лозинський