Цей спомин про непересічну особу загально відому не пишу для того щоби переповісти біографію, а радше щоби віддати честь та особисті почування про цю особу не тільки з власного спілкування але свою оцінки чим була ця особа для суспільства, свого народу та її історії. Біографія Юрія Шухевича записана і відома всім українським патріотам. Його значення для нашої історії не можна переоцінити. Юрій Шухевич, як його батько були дійсними героями нашого народу.
Батько Юрія, Роман Щухевич, це взірець своїх сучасників та герой для майбутніх поколінь. Він навіки записаний. Героїчна боротьба нашого народу сьогодні має також і його духа печать. Юрій був підліток коли його забрали від матері. Він ще у дитячому будинку, а опісля за нескореність у тюрмах, таборах і на засланні став символом не тільки як син свого батька але сам як героїчна нескорена індивідуальність. Все його життя було боротьбою. Він життя завершив але боротьба під його та батьковим ім’ям продовжується.
Виростаючи у бандерівській родині та організаціях для мене підлітка 15 літнього напевне найбільш вагома подія була антирадянська демонстрації у програмі Першого Світового Конгресу Вільних Українців у Ню Йорку у 1967 році. Демонстрація відбувалася також як протест захоплення від матері ворогом підлітка тринадцять літного Юрка Шухевича і запроторення до дитбудинку “ворогів народу” на Донбасі.
Його обличчя було на наших транспарантах, а його непохитність була у наших серцях і думках. Підліток Юрко став перед судом арештованим у п’ятнадцятому році життя і засудженим на п’ять років коли йому було тільки шістнадцять. Відвернення від матері, запроторення, арешт і ув’язнення було вершком злочинності радянської влади для цілого Західного світу. Його знимки появлялись по цілому світу з написами , що карають дитину за “гріхи” її батька. Мої студентські антирадянські акції були завжди наснажені його постаттю. Він був передовим політичним в’язнем зокрема для студентської молоді. Юрій Шухевич відбув разом майже тридцять років тюрем, таборів та заслання.
З проголошенням незалежности та частішими поїздками в України для мене і моєї родини завжди одною з найважніших пунктів був Львів де можна було зустрінути пана Юрка. Він вже був фізичним інвалідом і жив як опікун з двома бідними жінками інвалідами якими він при свої зорові немічності все ж таки опікувався. Зразу можна було пізнати, що хоча він очима не бачить, його відчуття більш далекоглядне чим багатьох з повним зором.
Політична діяльність Юрка вже після проголошення незалежності заслуговує на окреме відзначення. Юрій був свідомий своєї долі та важливості особи як символа а також як сина свого легендарного батька. Одначе він був дуже скромним, вислуховував всіх які до нього далеко не доросли. Я мав нагоду і велику честь з ним зустрічатися багато і не тільки зустрічати, але і суттєво розмовляти на різні теми, усе пов’язано з актуальними справами на користь України та нашого народу.
Пан Юрій працював майже до останнього свого віддиху. Тільки кілька місяців тому він ховав останню зв’язкову свого батька, Дарію Гусак чи Гусак. Тобто він усе був зайнятий своєю працею яка завжди мала національний характер. Уважав це своїм обов’язком перед своїм батьком та своїм народом.
При цьому спомині треба згадати і родину Шухевичів одну з найшляхетніших родин не тільки міста Льва але цілої Україні. Очевидно батька, Головного командира Романа і матір, пані Наталію теж в’язня радянських таборів, вуйка Юрія Мирослава Березинського вбитого поляками, стрийка Юрія вбитого більшовиками ще 1941 року, тету Наталю в’язня радянських таборів. Такі були люди ті Шухевичі і Березинські. Про кожного можна багато доброго сказати.
У глибокому смутку дружині Олександрі, друзям і подругам по ділах висловлюю глибоке співчуття. Такі люди родяться раз на кілька поколінь кажеться, але Шухевичі здається цей закон природи трохи надужили.
Слава Україні! Героям Слава! Вічна пам’ять Юрію Шухевичу! Україна Вас пам’ятатиме! На Вашому гробі посадимо Калину, щоби Ви у сні могли приймати запах її квіту та смак її овочу. Ви не раз її підіймали. Підійматимуть і ті які підуть Вашими слідами за Вашим прикладом та вказівками.
22 листопада 2022 року Аскольд С. Лозинський