7 листопада 2003 року Валерій Кучинський, Постійний представник України до ООН направив супровідного листа до Генерального Секретаря ООН з проханням включити до документів 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН долучену заяву делегацій майже сорока держав між ними на великий при-чуд Російської Федерації, Білорусі і Сирії з нагоди 70-ої річниці Великого Голоду 1932-33. У тексті подано кількість жертв від 7-10 мільйонів, вжито слово ”Голодомор,” та слова “національна трагедія українського народу” а також що вшановано пам’ять мільйонів росіян, казахів та інших національностей. Заява була поміщена серед документів 58 сесії.
Цікавим, що у цей час Постійним представником РФ до ООН був Сергій Лавров. Правда РФ і Президент Путін були дуже заангажовані внутрішніми проблема РФ, війною з Чечнею у цей час, тощо.
Три дні пізніше Світовий Конгрес Українців разом з Світовою Федерацією Українських Жіночих Організацій, дві єдині українські неурядові організації члени ООН з консультативним статусом в Економічній і Соціальній Раді, видали в ООН “Заяву підтримки вшанування пам’яті жертв Великого Голоду 1932-33 років в Україні”.
В травні 2007 року СКУ згідно з приписами ООН для неурядових організацій подав звіт своєї діяльності на протязі 2003-6 років до Комітету неурядових організацій при ООН для розгляду і схвалення. У січні 2008 року цей Комітет розглянув звіт і відхилив ухвалу. А натомість поставив до СКУ два запитання, якою є позиція вашої організації, щодо спільної заяви про Голодомор, що була зроблена під час 58 сесії ГА ООН і які джерела кількості жертв Великого Голоду у Вашій Заяві.
СКУ відповів, що наша позиція збігається з позицією тих майже сорока держав які підписали Заяву, а оцінка 7-10 мільйонів була зроблена на підставі таких джерел: книжка Роберта Конквеста “Жнива Скорботи”, остаточного звіту Конгресової комісії США про Український Голод та дослідження Міжнародної комісії визначних юристів яких зібрав СКУ, що число 7-10 мільйон приписує 7 мільйон на територію колишньої Української РСР, а 3 мільйони на інші території СРСР,зокрема Кубань, Північній Кавказ та Казахстан. Поза УРСР найгірший був Голод у територіях густо населених українцями. Звіт Міжнародної комісії включає статистику двох переписів населення СРСР з 1926 і 1939 років.
На сесії того ж Комітету у травні 2008 року жодна держава з 19-ти окрім РФ не заперечувала схвалення звіту СКУ. Але через одну тільки державу РФ, так і звіт СКУ залишився неприйнятим.
28 жовтня 2008 року Постійний Представник РФ Віталій Чуркін скликав пресову конференцію в ООН. Метою цієї конференції було похвалитися перед пресою ООН про те, що РФ вдалося відхилити старання України включити вшанування пам’яті жертв Голодомору у програму 63 сесії ГА ООН. Присутньому на конференції представникові СКУ вдалося поставити Послу Чуркіну запитання, а саме, чи ця подія великого голоду не була намаганням геноциду українського народу. Чуркін почервонів, представника СКУ оточила служба Чуркіна, що і викликало охорону ООН. Пішли лайки та погрози на представника СКУ, Чуркін навіть подав заперечення і конференція закінчилася. Преса почала підходити до представника СКУ, але охорона попросила його вийти.
Незважаючи, вшанування пам’ять жертв Голодомору продовжувалося у листопада-грудні шо року на форумах ООН заходами Постійного представництва України до ООН на чолі з Постійним представником України Юрієм Сергеєвим. Це значно змінилося коли Президентом України обрано чи сфальшовано Віктора Януковича якого Міністром закордонним справ став подібний йому Константин Грищенко. Юрій Сергеєв намагався робити що міг. На його місце у 2014 році прийшов вже за президента Порошенка, Володимир Єльченко але щорічне вшанування у приміщенні ООН не відновилось так як колись. Не відновилось також і за теперішнього Постійного представника України Сергія Кислиці.
Очевидно, що агресія РФ на форумі ООН посилилася не тільки щодо відмічення Голодомору але у кожному напрямі від першого вторгнення москалів у Крим в лютому 2014 році. Тут Кремль почав проявляти свою агресію на форумі Ради Безпеки ООН займаючи і користуючись не легітимно місцем СРСР у РБ ООН. Тут хіба винні не тільки агресори але також бездіяльні.
27 жовтня 2022 року Аскольд С. Лозинський