Відповідь на нещодавню думку пана Дершовіца в Newsweek https://www.newsweek.com/zelenskys-lies-cant-hide-ukraines-bloody-role-holocaust-opinion
1747875?utm_source=spotim&utm_medium=spotim_recirculation&spot_im_redirect_source=pitc=
Слова пана Дершовіца водночас вразили та засмутили мене, починаючи із запальної назви «Брехня Зеленського не може приховати криваву роль України в Голокості».
Як високоповажний юрист, Дершовіц зобов’язаний розуміти, що будь-яке звинувачення має бути підтверджене вагомими доказами, інакше це відвертий наклеп і расизм.
Мене, єврея, ображає термін «Голокост». Чи не було б більш розумним для нас, єврейських патріотів, використовувати єврейське слово «Шоа» (Катастрофа) або «геноцид євреїв»?
Жахи, з якими зіткнувся єврейський народ, найкраще охарактеризувала людина, яка ввела термін «геноцид» – юрист Рафаель Лемкін (вічна йому пам’ять!), найшановніша людина.
Мужність і пристрасть, з якими пан Дершовіц захищає Державу Ізраїль від інсинуацій і міфів (здебільшого створених КДБ СРСР), є надзвичайною, і тому я дивуюся, як
та ж сама персона повторює затертий, промитий наратив радянських сфабрикованих звинуваченнь українського народу.
Він пише: «Багато хто з тих, хто натиснув на курок, самі були українцями, завербованими нацистами в мобільні вбивчі загони». Це писав Дершовіц стосовно Бабиного Яру,
у Києві, де в 1941-1943 роках нацисти розстріляли і по-звірячому знищили тисячі євреїв, українців та представників інших національностей.
Українсько-єврейський історик Віталій Нахманович у своїх працях неодноразово чітко доводив, що євреїв, вбитих у Бабиному Яру, страчували виключно зондеркоманди,
тобто «справжні арійці», а не колабораціоністи різних національностей, у тому числі, звичайно, української, завербовані нацистами з лав радянських військовополонених.
Дершовіц робить жахливе узагальнення, коли стверджує: «Майже без винятку українці або брали участь у масовому вбивстві євреїв, або нічого не казали, коли їхніх сусідів-євреїв схоплювали
і зарізали», рядок, насичений абсурдною національною ненавистю. По суті, стаття Дершовіца — це гримуча робота безпідставної мови ненависті.
Коли Дершовіц пише, що «співучасть українців у масових вбивствах була більшою, ніж представників інших країн», це означає, що він нібито володіє документальними доказами того, що серед учасників вбивств євреїв під час Шоа етнічних українців було більше, ніж будь-якої іншої національності, включаючи німців? Якщо це так, то я хотів би побачити ці
докази. Станом на січень 2021 року Яд Вашем присвоїв звання «Праведник Народів світу» 2673 українцям, які займають щонайменше четверте місце в списку нагороджених. Кажу принаймні, тому що, згідно з дослідженнями українсько-єврейського історика Ігоря Щупака, певна кількість поляків, які отримали саме це звання, були етнічними українцями, але як громадяни Польської Республіки визнани поляками.
Нагадаю, що не один і не два, а багато тисяч українських і польських осіб і сімей ризикували бути розстріляними на місці за те, що переховували і захищали євреїв. Звинувативши українців у тому, що вони були найактивнішими учасниками Шоа, пан Дершовіц розповідає про діяча України XVII ст., гетьмана Богдана Хмельницького зазначивши, що «пам’ятник цьому вбивці-геноциднику досі стоїть у центрі Києва». Чи питав Дершовіц, хто встановив цей пам’ятник у центрі української столиці — і чому? Чи, можливо, він колись замислювався, чому під час Шоа у 1943 році радянська влада створила орден на честь цього «геноцидного вбивці»? І чому радянська влада в 1954 році перейменувала українське місто Проскурів на Хмельницький? І чому в службовій брошурі КДБ від 1955 року оспівують цього самого «геноцидного вбивцю»? Брошура, яка говорить: «Триста років тому на Переяславській раді було проголошено потужним волевиявленням возз’єднання України та Росії». Чи знає Дершовіц, що під час погромів, окрім євреїв, війська Хмельницького вбивали також поляків та українців, які сповідували «неправильну» римо-католицьку віру?
Хмельницький та його часи потребують найретельнішого дослідження, але наведені вище факти спонукають будь-якого історика глибше задуматися над цими питаннями. Особисто кажучи, мене як єврея, пам’ятник Хмельницькому непокоїть. Але мене також непокоїть пам’ятник російській імператриці Катерині II в Одесі. Тож пам’ятник, присвячений російському правителю, який створив сумнозвісну смугу осілості є образливим для всіх євреїв, і я дуже сподіваюся, що цей пам’ятник турбує пана Дершовіца так само, як і мене.
Так, євреї втекали від погромів до США, але чому пан Дершовіц мовчить про те, що ці погроми організувала російська імперська влада, а також переслідувала адвокатів, які допомагали жертвам погромів? Одним із цих діячів, наприклад, був Арнольд Марголін, український дипломат, юрист і активний учасник української та єврейської громад, політичний діяч, який став всесвітньовідомим як захисник Менделя Бейліса у сумнозвісному судовому процесі про кровний наклеп на євреїв, що відбувався в Києві з 1911 по 1913 роки?
Говорячи про сучасну Україну, пан Дершовіц пише, що українці «навіть голосували за Зеленського, який є людиною єврейського походження», про це він згадує лише побіжно, хоча Володимир Зеленський набрав понад 73% голосів виборців, які точно не є єврейською більшістю, тобто це проява антисемітизму українців?!
Три президенти України вибачилися перед єврейським народом за участь у Шоа від імені етнічних українців. Скільки президентів, скажімо, Росії чи Франції просили пробачення перед єврейським народом за подібне від їх народів?
Згадуючи ім’я польського Праведника Народів світу Яна Карського (благословенна йому пам’ять!), пан Дершовіц якось зручно забув згадати, як лідер його країни – Президент США Франклін Д. Рузвельт відгукнувся на благання Карського врятувати євреїв Польщі та інших європейських країн… Він також не сказав, що американські євреї не повірили у розповіді Карського про жахи Шоа.
Чи може пан Дершовіц, як американський єврей, вибачився перед євреями Європи за відмову американських лідерів дозволити єврейським біженцям врятуватись у США? Якщо він це зробив, я вітаю його за мужність, якщо ні, я запитую: на якій підставі він вимагає подібного пробачення від українського єврея Зеленського?
Я не впевнений, чи знайомий пан Дершовіц з іншим польським героєм, польським офіцером кавалерії Другої Світової війни, агентом розвідки незалежної Польщі та лідером Руху Опору Вітольдом Пілецьким, якого стратила
польська комуністична влада в 1948 році? З усією належною та великою повагою до подвигу та жертв Яна Карського, я мушу заперечити твердження пана Дершовіца про те, що Карський: «ризикував життям, щоб піти до таборів смерті і повідомляти світові про те, що він бачив», тоді як насправді це зробив Пілецький. Саме Пілецький, а не Карський, добровільно став в’язнем Аушвіцу і передавав інформацію світові про жахи, які відбувалися в цьому таборі смерті.
Люди роблять помилки, в тому числі пан Дершовіц теж. Моє питання про інше. Чи знає пан Дершовіц, що серед польських офіцерів держбезпеки, які мордували Пілецького, були етнічні євреї?
Чи знає він, що деякі євреї вирішили служити радянським комуністам і що деякі з них піддавали рабинів середньовічним тортурам у в’язницях НКВС і закривали синагоги
та єврейські школи? Чи несе єврейський народ колективну відповідальність за це? Ні, бо в кожного народу є своя частка мерзотників. Містер Дершовіц має звернутися із своїми
претензіями щодо участі України в Шоа не до президента Зеленського, а до уряду СРСР, оскільки в 1939–1945 роках не існувало незалежної української держави.
А у тому, що єврейське населення було залишено напризволяще, винен СРСР та його проголошена та нинішня спадкоємиця, путінська Росія, де злочинця Сталіна зараз вважають «ефективним менеджером».
Алік Гомельський 7 жовтня 2022р.