СЕРЕДА, 11 СЕРПНЯ 2021
Українська Правда
Зеленський декларує боротьбу з олігархатом. Хоча гучні заяви поки підкріплені лише віджиманням телеканалів із пулу Медведчука. А от найодіознішого з олігархів – Ігоря Коломойського в Україні переслідувати забувають.
Мало того, його телеканал 1+1 дозволяє собі навіть не озвучувати телесеріал “Свати” українською, як того вимагає закон.
Цинічне невиконання закону – це однозначно публічний ляпас державі, як інституції. Це стиль Коломойського.
І ось Ігор Валерійович наносить нового удару. На цей раз і по американській демократії.
Фабула
Зеленський збирається до Сполучених Штатів. На кону, немало-небагато, майбутнє наших відносин.
А відносини зіпсовані. Маємо парадоксальну ситуацію: США і Україна – союзники. І дружні, як держави.
Зеленський і Байден – не друзі. Найбільше тому, що в Офісі президента ще рік тому нашіптували Зеленському підтримувати Трампа.
Тому що на минулорічній травневій конференції Зеленський явно та іронічно симпатизував “викривателям світової корупції” Андрію Деркачу та Костянтину Кулику, які втягнули країну в черговий скандал з “плівками”.
Причому від Деркача слід йшов до Москви, а Кулик – людина пов’язана з Ігорем Коломойським.
Це ще один камінь в одвічну суперечку про роль особистості в історії. Коли приходить особистість – і союзні політики вже не так натхненно готові допомагати союзній державі.
Зовнішньополітичні провали очевидні ще й тому, що на Заході чітко відрізняють декларації і слова від реальних дій.
Біда Зеленського в тому, що меседжі – запущені для внутрішнього вжитку – утримують його рейтинг у власному електоральному полі.
Проте, ті ж самі меседжі дратують розумних людей своїм популізмом і фасадним пафосом.
Бо навіщо приймати рішення на РНБО по боротьбі з олігархами, коли існує Антимонопольний комітет? Йому бракує повноважень? Підготуйте законопроект і додайте.
А у нас одна державна інституція явно підміняє собою інші.
Але особливим в площині боротьби з олігархами є питання Коломойського.
Чому так?
Навіть тимчасовий повірений у справах США в Україні Джордж Кент заявив, що санкції, накладені у США проти Коломойського – це ще не кінець. А такі заяви дипломатами не робляться просто так. Це лише у нас спочатку кажуть, а потім думають.
І будемо відверті: питання Ігоря Валерійовича у розмовах Байдена – Зеленського не оминути.
І коли мова йтиме про боротьбу з корупцією.
І коли мова йтиме про протидію агресії Росії.
Бо дуже часто останні два роки дії Росії щодо створення хаосу в Україні і світі – синхронізовані з подібними діями команди Коломойського.
Усі і тут, і на Заході очікують не розправу з політичними опонентами, а стежать за відносинами Зеленського і Коломойського. Тому що у них давні і особливі стосунки.
Натомість, ми бачимо не боротьбу з олігархом, а загальні фрази про боротьбу з олігархами. А при цьому Коломойському явно підігрують. От лише з останнього.
1 березня 2022 року у Високому суді Лондона почнеться справа, де держава Україна позиватиметься до колишніх власників Приватбанку, які вивели з банку 5,5 мільярдів гривень. І тут Коломойський ризикує з олігарха перетворитися на банкрота.
Але замість того, щоб готуватися до надважливого процесу – в НБУ без пояснення причин ліквідували управління з розслідування в Приватбанку.
Хто тепер поїде до Лондона фахово представляти Україну? Ні, звичайно, хтось поїде. Але чи так вмотивовані будуть ці люди? І хто їх мотивуватиме? Якими будуть аргументи для мотивації?
Пройшло рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (ВАКС) про скасування заочного арешту екс-голови правління ПриватБанку (коли його власником був Коломойський) Олександра Дубілета.
За словами самого Артема Ситника, голови НАБУ, це рішення “дуже боляче вдарило по справі, тому що зараз ми не знаємо, куди рухатися”. А для інших це сигнал: Ігор Валерійович досі контролює ситуацію. Гірше всього, що це був сигнал і на Захід.
Мало того, секретом Полішинеля є бажання пана Єрмака поміняти лояльного до Офісу президента голову Нацбанку Кирила Шевченка на ще більш лояльнішу фігуру. Це при тому, що будь-яке втручання у роботу НБУ викликає різке роздратування з боку колективного Заходу і конкретно МВФ.
Знову ж, РНБО вказує, що понад 140 людей в Україні під санкціями. Але списки підсанкційних досі не опубліковані.
А раз списки не публікуються – то і санкції не вводяться.
Ми бачимо явний фарс.
Знову ж блокування виборів голови САП – ніяк не аргумент на користь співпраці з Україною.
Знову ж, провали по самим знаковим розслідуванням в НАБУ – не додають нам очків.
Знову ж. Готувати візит Зеленського до США з Кулебою їде саме Єрмак. Цим самим дратуючи американців. Бо за протоколом мусить готувати візит міністр закордонних справ, а не секретар офісу.
Бо саме Єрмака пов’язують з минулорічною атакою на Байдена. І значить він токсичний. Але маючи мандат довіри від Зеленського – їде домовлятися. Граючи в мінус.
А 30 серпня у Зеленського екзамен на здатність бути партнером, а не шантажистом чи прохачем. У політиці не популярна пісня “люби його таким який він є”.
Коломойський діє
Коломойський має впливи в Україні. І власні депутатські групи. І людей в Уряді. І, чи не головне, впливи на судову систему.
Натомість, у США він має проблеми. Кілька позовів до суду. І ніяких шансів впливу на суди за українським сценарієм. І американські суди можуть зробити його бідним.
Що потрібно, аби Ігорю Валерійовичу вийти сухим із води? Одна із можливих стратегій – дискредитувати і позивачів, і суди.
Це виглядає так:
Зруйнувати репутації і очорнити усіх, хто приймав рішення про націоналізацію “ПриватБанку” в Україні.
Розбити, сфабрикувати, анулювати чи дискредитувати докази, на яких ґрунтуються обвинувачення.
Очорнити західних партнерів та інститути, котрі були причетні до встановлення розкрадань у “ПриватБанку”.
А тепер ще й підірвати довіру до західних судів, котрі слухають його справи.
Звинуватити їх в необ’єктивності, упередженості, подвійних стандартах. А ще краще – довести, що Коломойський взагалі є жертвою переслідувань Заходу.
Схема здійснюється через Миколу Ковзеля, народного депутата України 5-6 скликань від Блоку Юлії Тимошенко. Він пов’язаний з Коломойським ще від 2009 року в історії з Одеським припортовим заводом, коли допомагав Ігорю Валерійовичу прикупити цей актив за третину ринкової ціни. І тепер саме він діє в інтересах Коломойського.
Суть схеми: 4 січня 2021 р. цей діяч подає позов до американського суду у Маямі, штат Флорида. А передісторія позову виглядає так.
Перше. У 2011 – 2013 роках усе “нажите непосильною працею” (під час контролю у 2000-х Укрзалізниці) у сумі 130 мільйонів доларів Ковзель вкладає у Брокбізнесбанк младоолігарха часів Януковича – Сергія Курченка. А у 2014 році, після революції, Курченко пропав і з банком, і з грошима Ковзеля.
Друге. Оплакував свої гроші Ковзель довгих сім років і не скаржився.
Третє. І ось, нарешті Ковзель здогадався, що його ошукали і подав до суду в Маямі. Чому в Маямі? Він стверджує, що через групу компаній “Оптіма” у США Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов відмивали гроші не лише з “Приватбанку”, а й з “Брокбізнесбанку” Сергія Курченка, бо з ним вели численні спільні бізнеси.
На переконання Ковзеля у мутних схемах Коломойського з Курченком з відмивання коштів пропали саме його гроші!
А тепер – театр абсурду. Гроші Ковзеля типу вкрали Курченко з Коломойським. А позивається він до Національного банку України.
Ось цитата самого Ковзеля: “Я хочу кошти стягнути не з Коломойського, а з Національного банку, який не контролював і який допомагав Курченку і Коломойському відмивати гроші”.
До того ж, Ковзель претендує саме на ту нерухомість в Маямі, яку Мінюст США хоче конфіскувати у Коломойського, але не інші численні об’єкти нерухомості.
Тобто, якщо він виграє суд, то ця нерухомість уже не Коломойського. Це вже буде нерухомість Миколи Ковзеля. А раз так, то її ж не можна конфісковувати за позовами Мінюсту США проти Коломойського.
А значить і обвинувачення проти Коломойського винесені американськими органами правосуддя поверхневі, без встановлення всіх фактів.
Отже виходить так, що Коломойського Мінюст та ФБР взагалі оббрехали і репутацію йому зруйнували!
І усі розсідування ФБР і Мінюсту США – це політичні переслідування.
Це і є приклад хуцпи від Коломойського (хуцпа – це на ідіш – щось типу наглості за межами уявлень, крайньої наглості, такої, що і в голову не лізе).
От у цьому і є задум Ігоря Валерійовича. Одним позовом Ковзеля замазати і дискредитувати усіх.
І екс-голову Нацбанку Гонтареву, бо вона виявляється сприяла крадіжці грошей Ковзеля з банку Курченка.
І всю державну систему України.
І західну систему правосуддя також.
А раз Ігор Валерійович білий і пухнастий, значить і “ПриватБанк” забрали несправедливо?
Ну, не дарма Коломойський отримав спортивний розряд з шахів! Типовий гамбіт. Підставляємо пішака і виграємо партію.
Цей позов Миколи Ковзеля вигідний і Росії також. Якщо глобальна афера Деркача-Кулика по втручанню у вибори в США не пройшла, тепер настав час вдарити по основі американської демократії – системі правосуддя.
Це ж і є та сама стратегічна корупція РФ, про яку вже встиг заявити Байден.
І думати, що у Байдена про це не знають, чи оцінюють ситуацію якось по іншому – це погано думати про Штати. Там знають, що Коломойським розігрується черговий фарс.
І що Росія буде допомагати йому вести інформаційну кампанію на Заході через підставні ЗМІ. Через ботоферми. Через куплених політиків і корисних ідіотів.
Розбір кейсу Коломойського на зустрічі Байден-Зеленський – очевидна річ. І тут напівміри, або “запевнення в жорсткій боротьбі з олігархатом”, чи будь-який епатаж – лише дратуватимуть.
Я впевнений, що Зеленський давно порвав би стосунки з Коломойським, але їх пов’язує дещо більше, ніж колишнє партнерство.
Коломойський явно знає щось таке про Зеленського, про що той не хоче, аби знав світ.
І Зеленському треба спробувати вибачитися перед Байденом за минулорічні недоречні хіхікання. Спробувати чітко проговорити конкретні маяки з конкретними дедлайнами по реформам у прокуратурі та судовій системі.
Спробувати бути відвертим зі своїм американським колегою. І заручитись його підтримкою саме у боротьбі з олігархами. А передусім – з Коломойським. У тому числі у питанні – чим саме Коломойський може шантажувати Зеленського.
В Україні Коломойським вже нікого не обдуриш. Але важливо говорити про це всьому світові – у нас тут є великий комбінатор усіх часів, який діє і у своїх інтересах, а ситуативно, і в інтересах Російської федерації.
Відвертість – часто прямий шлях до тісної дружби.
Тільки підтримка США потрібна Зеленському, щоб не фейково “ганяти” Ігоря Валерійовича, а насправді. Не просто зменшити його впливи. Не просто стерти його можливості. А довівши справу до суду. Або здати його союзникам.
А зваливши Коломойського – Зеленський точно отримає більшу підтримку США. І виборців в Україні. І в карму.
Віктор Бобиренко