Categories
Uncategorized

ОСОБИСТІ РОЗДУМИ ПРО ТРИДЦЯТЬ РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Це емоційний радісний час! Зрештою, це свято Воскресіння довго переслідуваного народу, Весна давнього народу, який у минулому мав велику славу, але також незрівнянні трагедії. Ніщо не є настільки прекрасним, як у словах поета Олександра Олеся “Відродження країни”, нарешті зарекомендувати себе господарем своєї землі з великою надією, що це назавжди, відновити те, що колись було своїм, але втрачене через злочинність інших. Випробування і труднощі, болі перших кроків розвитку, забуваємо про них хоча б на один день. Сьогодні вони є просто незручністю, з якою треба боротися, починаючи вже завтра. Дійсно, чудово жити у цей час, хоча не можна не відчувати…

Це емоційний радісний час! Зрештою, це свято Воскресіння довго переслідуваного народу,  Весна давнього народу, який у минулому мав велику славу, але також незрівнянні трагедії. Ніщо не є настільки прекрасним, як у словах поета Олександра Олеся “Відродження країни”, нарешті зарекомендувати себе господарем своєї землі з великою надією, що це назавжди, відновити те, що колись було своїм, але втрачене через злочинність інших. Випробування і труднощі,  болі перших кроків розвитку, забуваємо про них хоча б на один день. Сьогодні вони є просто незручністю, з якою треба боротися, починаючи вже завтра. Дійсно, чудово жити у цей час, хоча не можна не відчувати глибокого смутку за нашими предками, які не дожили до цього дня. Адже вони зробили це можливим завдяки своїй наполегливій праці та непохитній вірі. Вони помирали по різному, з Україною на устах. Вони внесли набагато більше, ніж ми, нинішнє покоління. Ми схиляємо голови з глибокою пошаною і піднімаємо серця до всіх тих українців, які були до нас. Нам пощастило більше, ніж багатьом попереднім поколінням українців, навіть тим, хто також відчув свободу, але лише на короткий проміжок часу.

 

Це було не просто миттєве проголошення 24 серпня 1991 року залишками старого покоління, але на чолі з  добрими та знатними чоловіками та жінками, великими патріотами. Цей акт наповнився ще більшим змістом за справжнім виявом волі всього народу, референдумом людей,  психологічно постраждалих протягом багатьох років, багатьма раніше жахливо переслідуваними і навіть ув’язненими, їхню мову, їхню душу засуджували і пригнічували протягом багатьох століть. Їм сказали стати малоросами, хоча їхній спадщині було більше тисячі років і на століття старше, ніж спадщина злодіїв та гнобителів.

 

П’ять років по тому представники народу оперлися на свою поважну національну традицію демократичного правління,  у найновішій добі починаючи з 1710 року, і розробили та прийняли демократичну Конституцію, модель, для інших, незважаючи на деякі незначні недоліки.

 

Ця демократична традиція була настільки глибоко вкорінена, що, незважаючи на психологічні рубці, коли погані люди намагалися підірвати волю народу керувати собою, невмирущий дух народу збунтувався. Зокрема, молоді люди повстали проти шахрайських виборів і обрали свого належного обраного представника – президента. Пішли роки здавалося б спокою, проте часто позначені втручанням іноземців. Москалі не відпускали. Підступні сили, як внутрішні, так і закордонні в Україні та на її кордонах, втілювали ворожу програму і, нарешті, взяли гору, встановивши на посаді президента москальського сатрапа. Одразу він почав виконувати роботу Москви. Однак люди впоралися і з цим завданням, вже через кілька років вони знову вийшли на вулицю і витіснили відступника. Невдалий у своїй внутрішній війні проти України та її народу, дикун та історичний гнобитель з Москви скористався цією можливістю і відкрито та нахабно вторгся, незаконно анексував українську територію — Крим, і розпочав військові дії у східному регіоні Донбасу. Збройна боротьба триває вже більше, ніж сім років. Багато загинули, ще більше переселилися. Незважаючи на численні припинення вогню, Москва продовжує бійню.

Тим не менше, незважаючи на потрясіння та неефективність Заходу у посередництві миру, українська нація та держава продовжують бути свідченням невмирущого та свободолюбного духу.

 

Прокляті москалі! Знайте, що українська свобода та державність – це назавжди.

 Слава Україні! Слава її леґіонам героїв, які загинули протягом століть, щоб наша свобода стала можливою. Сьогоднішнє та майбутнє покоління у боргу перед Вами! Ми ніколи не забудемо Вас і обіцяємо виправдати вашу велику пожертву!

Потрібно ще багато зробити, але, незважаючи на недоліки та величезні перешкоди, перші тридцять років були славними та незабутніми. Колись українську свободу вважали неможливою мрією. Тепер — вже не неможливо. Це мрія, яка стала реалією. Усі українці скрізь, в Україні чи в Новій Зеландії повинні жити цією реалією.

 

Дорогі українці! Давайте відкинемо всі особисті буденні і навіть серйозні турботи, неприємності та сварки. Пам’ятаймо наших дідусів і батьків. Давайте обіймати своїх дітей та онуків. Сьогодні у нас День незалежності. Наші славні, часто трагічні пошуки свободи досягнуті! Дякувати Богу!                                       

 

 

24 серпня 2021 року                                                 Аскольд С. Лозинський