Categories
Uncategorized

ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ЯК ЗАСІБ ДОСЯГНЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Розробляючи алгоритм демократизації нової незалежної держави, такої як Україна, яка існує лише трохи більше чверті століття після століть переслідувань та експлуатації з боку авторитарного правління іноземних гнобителів, може бути корисним краще розуміння більш ефективної допомоги у вирішенні певних характеристик нині активних демократій із певним терміном довголіття, незважаючи на те, що вони самі мають суттєві недоліки. Вищезазначені теми є внутрішньо пов’язаними і про них слід відкрито говорити у справді демократичних суспільствах або…

Роль громадянського суспільства та участь юристів

Український демократичний досвід

     Розробляючи алгоритм демократизації нової незалежної держави, такої як Україна, яка існує лише трохи більше чверті століття після століть переслідувань та експлуатації з боку авторитарного правління іноземних гнобителів, може бути корисним краще розуміння більш ефективної допомоги у вирішенні певних характеристик нині активних демократій із певним терміном довголіття, незважаючи на те, що вони самі мають суттєві недоліки. Вищезазначені теми є внутрішньо пов’язаними і про них слід відкрито говорити у справді демократичних суспільствах або тих, хто претендує на таку назву.

      Досить часто, на жаль, ці теми неправильно розуміють, і це хіба закономірно. Для широкої громадськості, яка не настільки добре знає тонкі відмінності, які складають, по суті, більшість версій в демократії та  у цивільному суспільстві, представляється доречним проводити розмежування, щоб сприяти не лише кращому розумінню, але і що більш важливо створити краще інформовану демократію та громадянське суспільство.

     Концепція верховенства права в суспільстві загальновизнана як самоціль, і не лише серед західних демократій. У нерозвинених демократичних системах верховенство права служить західним прикладом для впровадження в їх країнах. Критика абсолютної “верховенства права” не є популярною і навіть суперечливою через консервативне мислення, але вона необхідна і повинна обговорюватися відкрито, зокрема в юридичних, наукових та політичних колах.

     Чесно кажучи, верховенство закону не є самоціллю. Справедливість – це кінець, а закон, визначений як концепція чи законодавство, є лише посередником для досягнення цієї мети. Сам закон може бути по суті несправедливим чи поганим. В найбільш очевидних прикладах історії як радянські, так і нацистські закони були по суті поганими або навіть злими. Проте їх використовував уряд для виправдання власної навіть злочинної діяльності. Очевидно, що добрий закон вимагає добросовісності та відповідної суспільної культури, яка передбачає рівність людського роду та справедливість без надмірностей.

     Очевидно, є погані закони. Це найбільш очевидно в авторитарних державах, які використовують передбачувані закони, щоб виправдати несправедливість і навіть виправдати злочини. Я побачив інтерв’ю в західній прес-мережі з наслідним принцом Саудівської Аравії Мохаммадом бен Салманом. В інтерв’ю основна увага приділялася його ролі реформатора. Лише небагато згадувалося про його роль у викраденні, вбивстві та розчленуванні журналіста Washington Post Джамаля Хашоггі. Дивно, але очевидне значення надавалося його ролі у дозволі жінкам керувати автотранспортом. Мало згадувалося його пояснення щодо верховенства права в його країні, яке в минулому не надавало жінкам цього елементарного права. На запитання про це та інші приклади, коли права людини порушувались і продовжують порушуватися, він відповів, що ми діємо відповідно до наших законів. Таким чином, правило поганих законів використовується для виправдання збочення того, що зазвичай представляється демократичним суспільством.

     Звичайно, жодне здорове західне суспільство не вважає Саудівську Аравію демократичною. Але багато хто в західних демократіях розглядає принца як реформатора. Насправді в Американському університеті у Вашингтоні округ Колумбія атріум у будівлі міжнародних відносин носить його ім’я через гроші, які він пожертвував університету. Респектабельність – товар, який можна купувати і продавати не тільки в демократичних суспільствах, таких як США, але і в їх ліберальних середовищах, таких як Американський університет.

     Менш кричущий, але, можливо, не менш несправедливий результат приходить у набагато більш демократичних суспільствах в результаті впровадження навіть доброго закону. Слід зазначити, що хороший закон – це справді саме тоді, коли всі громадяни мають рівні можливості. Рівний доступ до правосуддя є рідкістю навіть у найбільш демократичних країнах світу, таких як США. Домагатися справедливості через судовий процес – це дуже дорогий процес. Часто за вигідніші вердикти відповідають гроші, а не справедливість. Рішення чи вироки безпосередньо не спричинені такими обурливими факторами, як хабар, але посередність рідко карається. Також більше грошей призводить до представництва кращих юристів, доступу до кращих експертів, здатності використовувати більше правил процедури та апеляцій. Таким чином, справедливість рідко є сліпою навіть у найкращих суспільствах та юрисдикціях.

    Гроші – це завжди фактор досягнення справедливості. Суспільства, які визнають цю несправедливість, часто працюють над покращенням шляхом реформ. Ті, хто цього не робить, не слід вважати справді демократичними.

 

     Іншим фактором, який слід враховувати як в демократичному, так і не дуже демократичному суспільстві, є якість, особливості та упередження тих, хто перевіряє факти і закон. Судді та присяжні – це лише люди з людськими вадами. Багато що залежить від походження, характеру, досвіду, середовища та призначення учасників. Судді обираються або призначаються. Простіше кажучи, вибори – це змагання за популярність, а призначення часто є результатом партійного політичного процесу. Факторами, що враховують призначення, є освіта чи досвід, але, на жаль, більше ніж іноді ідеологія.     

     Верховний суд США складається з дев’яти осіб, які вирішують справи простою більшістю голосів. Судді Верховного суду США обираються ідеологічно. Це, мабуть, найнахабніший аспект процесу призначення суддів США. Такий примітивний президент, як Трамп, навіть міг похвалитися цією владою, якою він володів. Він фактично призначив одну третину цілого суду – своїх однодумців, хоча є надія вони менш примітивні чим він.  Ще більш недоречними є винагороди за політичні ласки. Призначення федеральних суддів майже повністю є “відплатою” за політичні ласки.

     У багатьох юрисдикціях Заходу ці недоліки намагаються усунути за допомогою лави присяжних, перевірки фактів групою подібних. Деякі, хто критикував саму суть судових розглядів присяжних, вказують на некомпетентність, упередження, ментальність стада тощо. В результаті в більшості демократій багато уваги приділяється реформуванню судової системи та процесу відбору присяжних, які будуть потрібні до тих пір, поки суспільство шукатиме справедливості, тобто завжди.

     З урахуванням усіх недоліків та нових, які постійно привертають увагу суспільства та юридичної спільноти, реформи повинні бути невпинними, заздалегідь знаючи, що метафізична справедливість недосяжна, але залишається ціллю, яка потребує постійної уваги. Саме заради справедливості та з багатьох інших причин справжні демократії залежать від свого громадянства, щоб створити громадянське суспільство, структуроване та протистояти наслідкам уряду та грошей.

    Що стосується впливу та влади, то в демократичних країнах ніхто не має практичних зусиль більше, ніж урядовці. Уряд приймає закони, виконує їх, контролює їх виконання, регулює, карає за невиконання, призначає призначення, оголошує війни тощо. Хоча між гілками влади можуть існувати стримування та противаги, які розмиті партійністю та ідеологіями. Преса вважається четвертим станом, який має владу перевіряти та балансувати, але іноді навіть преса може бути суб’єктивною. Преса в більшості є сторононькою бо знаходиться при впливі власника.

     Бізнес і гроші мають майже однаковий вплив що влада, оскільки вони часто обирають урядовців непропорційно, а потім впливають протягом усього терміну перебування. Важливість грошей та бізнесу виявилася, коли генеральний директор команди Національної баскетбольної асоціації “Х’юстон Рокетс” наважився висловити підтримку демократії в Гонконзі, що, мабуть, було правильно зробити з огляду на поточні події в Гонконгу та жахливий досвід Китаю у сферах демократії та прав людини. Саме тут грошам і бізнесу надавали велику вагу. Враховуючи розмір комуністичного Китаю з точки зору споживачів або вболівальників, його фінансовий вплив та вплив на НБА через його спортивних чиновників, зокрема колишню зірку ракет НБА Яо Мін, чиновники НБА почали спотикатися один про одного, щоб вибачитися перед китайцями чиновників за прояв совісті.

     Це призвело до того, що Сполучені Штати які повинні підтримувати демократичні процеси, однак великий капітал на користь американського баскетболу переважав, оскільки Червоний Китай представляє другу за величиною економіку у світі. Колишній захисник Національної футбольної ліги та поважний спортивний коментатор висловив думку, що спорт не повинен брати участь у політиці. Гроші та бізнес-інтереси перевершили права людини та громадянина, а також демократію в Гонконгу. Каламбур навмисний, оскільки президент Трамп в основному мовчав про порушення прав людини в Китаї. Його інтереси – тарифи та дефіцит торгівлі. Як результат, демократичні проблеми відкидаються через політичні та економічні інтереси.

     Кінцева роль відстоювання демократії лежить на громадянському суспільстві. На думку Організації Об’єднаних Націй, громадянський сектор, який розглядається як третій сектор, має наступні цілі, у кількох словах: подолання крайньої бідності, подолання нерівності та несправедливості та виклики кліматичних змін. У кожному випадку, враховуючи переважно егоїстичні інтереси влади та бізнесу, розвиток громадянського суспільства є необхідним для будь-якого суспільства, яке прагне до демократії та економічного розвитку з рівними можливостями. Завжди потрібні безкорисливість, добра воля, мораль, етика та постійні реформи всіх трьох секторів.

     Україна не є Росією, як наголосив другий президент України Леонід Кучма, (хоч він по своєму розумів це) і вона може похвалитися певними основними демократичними процесами – її відмітною ознакою є дві революції та загалом прозорі вибори. Україна також не є Саудівською Аравією. Поняття верховенства права розуміється в межах параметрів рівності та справедливості. Початкове громадянське суспільство як інституція є енергійним і життєздатним відносно кажучи. Два найбільші недоліки пов’язані з корупцією та відсутністю етичної та громадської адвокатської професії.

     Корупція, на відміну від думок, висловлених ворогами та недоброзичливцями України, не є ендемічною в Україні. Однак вона була інституціоналізована за радянських часів. Таким чином, мислення очікує корупції. Олігархів визнають злими, але поширена думка, особливо серед молоді, часто вважає їх героями, як і на Заході часто прославляли тих поза законом. Однак це зумовлено грошима та впливом. Оскільки більша частина суспільства бідна, пошуки багатства або хоча б деяких грошей у більшості людей є проблемою. Посади та професії часто шукають для того, щоб сприяти фактору, який дозволить отримати незаконні гроші. Наприклад, прикордонний патруль є дуже бажаною позицією. Так само як і внутрішня безпека, хоча цей сектор був вирішений суттєво з огляду на корупцію.   

     Юридична професія розглядається як сходинка на шляху до суддівства та політичної кар’єри, які майже за своєю суттю є корумпованими. Насправді, адвокатська професія в Україні, набагато менше корумпована чим 25 років тому, все ще є гальмом справедливості та громадянського суспільства, на відміну від того, щоб стати її чемпіоном. Двадцять три роки тому у місті Львові я брав участь у тому, що мало стати Світовим товариством українських юристів. Ідеологічні розбіжності між адвокатами з України та з Заходу можна узагальнити наступним чином: представники з України наголосили, що роль професії полягає в підтримці держави, тоді як представники із Заходу зазначили, що ця роль полягає у захисті особистості від переслідування державою. Жодної життєздатної інституції не було сформовано, і це було останнє подібне скликання.

     Відсутність суттєвої реформи в адвокатській професії та її незначна участь у секторі громадянського суспільства, як видається, є однією з основних причин, чому Україна затягує корупцією та верховенством права. Залишком радянської доби, хоч і дуже пізно в той період, є організація під назвою «Спілка адвокатів України». Її засновником та першим головою став горезвісний Віктор Медведчук, який, мабуть, найбільше відомий тим, що допомагав радянській владі у влаштуванні смерті поета та дисидента Василя Стуса. Медведчук був захисником Стуса. Ще в 2015 році Медведчук, виконуючи різні юридичні та політичні посади, привітав її 25 років. Він символізує те, що є неправильним в юридичній професії. Володимир Путін є хрещеним батьком одного з дітей Медведчука, а сьогодні Медведчук – обраний національним депутатом парламенту України від відверто проросійської політичної  фракції. Врешті він сьогодні під обстеженням та арештом за зраду держави та позбавлений впливу телевізора. Нарешті! Це ще один доказ розвитку верховенства справедливості і мабуть ефективності закону в Україні, а то і професійності Генеральної прокуратури навіть очоленої Венедиктовою.

 

     Професія дещо змінилася. Юриспруденція радянського стилю була піддана суворій критиці, і адвокати, зокрема ті, хто прагнули збагатити себе західними клієнтами, чітко виявили прозахідну ментальність. Однак основна спрямованість їх діяльності, за дуже незначними винятками, полягає в отриманні грошей або веденні бізнесу.

     Державна служба не є орієнтиром, хоча в певних колах вона заохочується. Все-таки суспільна служба  трішки заохочується. Паралельно з вищезазначеною спілкою радянського стилю існує Національна асоціація адвокатів в Україні, яка заохочує надавати юридичні послуги pro bono нужденним згідно із законом, прийнятим в Україні 9 липня 2011 року.

     Я мав можливість читати лекції на двох юридичних факультетах в Україні з теми етики в адвокатській професії, одного в Національному Київському університеті, а іншого у Львівському Політехнічному інституті. Студенти були сумішшю тих, хто бачив у адвокатурі насамперед можливість заробляти гроші (перше питання поставив один студент, скільки заробляють юристи в Америці за годину), а також тих, хто, здавалося, справді зацікавлений зробити українське суспільство справедливим і кращим, пропонуючи служіння цьому суспільству. Це нічим не відрізняється від адвокатської професії в західних демократичних країнах, і хоча в Україні є довгий шлях до включення своїх юристів до побудови стійкого громадянського суспільства, помітний прогрес був досягнутий особливо за останні кілька років.

     Насправді, окрім відносно спорадичних, але тим не менш переважних демократичних проявів, приблизно одна революція на десятиліття, українське громадянство серйозно взялося за створення інституціоналізованого громадянського суспільства. Багато новоутворених організацій громадян беруть участь у допомозі бідним, забезпеченні прав людини та вирішенні екологічних проблем. Преса в Україні дуже активна і голосна. На жаль, телевізійні мережі в більшості випадків в більшості належать олігархам. Це також вірно, але в меншій мірі на Заході, де медіа належать багатим, які в більшості випадків мають більш демократично орієнтований склад мислення, ніж олігархи. Насправді з усіх колишніх радянських республік, окрім країн Балтії, Україна, очевидно, є найбільш демократичною та прогресивною. Грузія теж рухається в правильному напрямку. Всі інші погано відстають. Росія є суттєво авторитарною державою, яку виправдано побоюються сусіди, що дозволяє Росії створити російську сферу впливу.

     Україна заслуговує на особливу увагу Заходу, оскільки вона стратегічно і  трагічно розташована поряд з найбільшою глобальною загрозою, навіть сьогодні, окрім глобального потепління – російської агресії та імперіалізму. Тільки з цієї причини Україна заслуговує на увагу Заходу не лише заради України, а заради глобальної безпеки та миру. Війна Україна-Росія – це не просто боротьба за територіальну цілісність та суверенітет України, а випробування демократії у світі та ефективності міжнародних структур, колективної оборони та рішучості.

 

19 травня 2021 року                                               Аскольд С. Лозинський