Пентагон нещодавно оголосив, що на прохання польського уряду до Польщі буде розгорнуто більше американських військ і на прохання уряду України буде надаватися більше військової допомоги Україні, включаючи ракети, радіолокаційну техніку, а також більш спільні військові навчання та маневри. Все це позитивні кроки у відносинах між Європою та США. Чого не вистачає в цих останніх оголошеннях в даний час обезголовного Пентагон це справа яка давно наспіла ще з часів Бухарестського саміту в 2008 році.
Під час свого останнього візиту до Великої Британії Президент України Зеленський порушив це питання. Україні потрібен План дій щодо членства в НАТО. У 2008 році США при президенті Джорджі Буші США були готові зробити це. Вони зіткалися з Францією і Німеччиною, двома історично дружніми державами Росії. Вісім місяців потому в Брюсселі це питання було просто згадкою в остаточному комюніке. З тих пір спостерігається невтішна тиша спричинена різними складниками.
Значна частина провини лежить на самій Україні, яка управлялася з лютого 2010 року по лютий 2014 року російським сурогатом. ПДЧ НАТО не була актуальною темою. Протягом решти двох років адміністрації президента Обами справа лежала в сплячці. Україна викопала себе з російського трясовина за президента Януковича, але попала до нової активної війни між двома країнами. Президент Обама вирішив сидіти тихо без безпосередньої участі в конфлікті, за винятком санкцій. Адміністрація президента Трампа в кращому випадку це була втрата часу для України.
Що пропонує Альянсу українське членство в НАТО? Вогневу міць! З 29 країн-членів НАТО лише наступні сім мають більше вогневої потужності: США, Франція, Великобританія, Туреччина, Німеччина, Італія та Польща. Україна вважається 27-ю найпотужнішою державою світу з постійними військовими понад чверть мільйона. З країн НАТО тільки США, Туреччина і Франція мають більші військові числа. Недоліки України є економічними, що зрозуміло з огляду на її радянську спадщину. Відсутність вогневої потужності НАТО в період халіконних відносин з адміністрацією Трампа була справжньою причиною для занепокоєння. Європейські члени НАТО почали кувати навіть строго європейський оборонний альянс. Цей період невизначеності та відносної недовіри не лише наголошував на важливості американського лідерства, а й на ролі, яку Європа повинна була б взяти на себе за блудних обставин Америки і її русофільського Президента.
Що НАТО пропонує Україні? Це не абсолютна оборона, а поява захисту і, безумовно, зміни в грі для України в її тривожних відносинах з історичним ворогом. Є перешкоди, такі як потреба модернізації оборони і припинення поточного конфлікту, але ПДЧ буде відчутним кроком у правильному напрямку. Новообраний президент Джо Байден наголосив на бажанні брати участь у мирному процесі між Україною і Росією. Він також заявив, що Росія є супротивником номер один США. Росія також є супротивником номер один України. Америка та Україна є природними союзниками. Крім того, участь Америки в конфлікті Росія/Україна довіряла б місії НАТО як миротворчого альянсу, зберігаючи Європу в безпеці від російської агресії.
Подібно до запиту Президента Зеленського щодо ПДЧ у Лондоні, Україні необхідно якнайшвидше надіслати повідомлення новому керівництву Америки про те, що Україна хоче, щоб Америка за столом миру була в Мінську чи, бажано, в іншому місці і залежить від американського спонсорства плану дій щодо членства в НАТО. Президент Зеленський розпочав діалог, привітавши новообраного президента Джо Байдена з перемогою на виборах. Українська американська громада могла б бути корисною в цьому, але в даний час йому не вистачає лідерства. Америка при обраному президенті Джо Байдена, який визнає і Росію супротивником, і Україну стратегічним союзником Америки, візьме на себе мантію конечну цілому світу, а зокрема Європі та Україні.
По суті, це короткострокові цілі, які можуть бути вирішені в найближчому майбутньому. Послання буде дуже чітким для Росії та союзників Америки, що Америка повернулася назад як беззаперечний лідер демократичної світової спільноти. Україна матиме союзника, якому вона може довіряти.
11 листопада 2020 року Аскольд С. Лозинський