Агресія Росії в Україні породить новий “спектакл” у Російській імперії. Таке передбачення багатьох осіб та навіть націй і держав.
Дві нещодавні події, неоголошений візит президента Сполучених Штатів Байдена в Україну та російська версія звернення Володимира Путіна «Про стан федерації», викликали різні порівняння, але дивним чином зі схожими очевидними висновками.
Мій давній друг із Росії (Він не росіянин. У Російській імперії проживає понад 100 різних національностей.) прокоментував дві недавні постановки:
“А куди дають ковбасу?
Міністр Сергій Лавров назвав візит президента США Джо Байдена до київського спетаклю.
‘… є вистава. Так воно продовжується. Все працює таким чином, з точки зору наших колишніх західних колег і з точки зору порятунку нацистського режиму».
Спробуємо внести свої 5 копійок.
Щодо виступу з Лавровим можна певною мірою погодитися.
Як сказав один із найвідоміших драматургів світу Вільям Шекспір: «Увесь світ — це сцена». Задовго до Шекспіра і після нього проводилися аналогії між світом і сценою, людьми і акторами. Все розуміється в порівнянні.
Візит Байдена – це спектакль, з хорошою режисурою, чудовою грою акторів.
На відміну від виступу 21 лютого в Москві, де фальш було видно неозброєним оком.
Джо Байден, який майже ніколи не хизувався своїми м’язами на публіці, не літав з журавлями, не знаходив на дні моря стародавні осколки, приїхав у воюючу країну і під звуки сирен запевнив: Я з вами.
Під Лужниками в Москві встановили зенітний комплекс. Однак до сирен справа не дійшла. І тоді складається враження, що війни немає, а якщо і є, то вона якось перетворилася на патріотичний супровід наративів «русского мира». У Лужниках панувала атмосфера безкоштовної каші та сосисок: «Куди дають сосиски?»
Зенітний вогонь і риторика акторів нагадали про війну”.
У Росії не все добре. Кожен день діють відцентрові сили. Нації, полонені Росією, з урядами у вигнанні об’єднують зусилля, деякі навіть проголошують незалежність. Минулого тижня нова структура, яка називає себе «Американці проти російського імперіалізму», надіслала листи сенаторам Сполучених Штатів. Суть листів була така:
«Ми американці, які представляють десять націй, які є або колоніями в рамках нинішньої Російської імперії, Російської Федерації, або націями з незалежними державами, які межують з РФ і продовжують страждати від російської агресії. Ми етнічно вірмени, баскири, буряти, козаки, ерзя, калмики, казахи сахи, татари та українці. Ми живемо від Нью-Йорка до Гаваїв.
Недавня російська агресія в Україні відкрила світові очі на небезпеку, яку представляє російський імперіалізм для всієї демократичної світової спільноти. Ми утворили альянс, щоб боротися за легітимну незалежність усіх націй, які сьогодні постраждали від російського імперіалізму. Ми прагнемо довготривалого миру та безпеки, яких можна досягти лише шляхом розпаду Російської імперії та утворення незалежних держав, як того бажають сьогодні народи в РФ.
Щоб запанував мир, світ має визнати, що Росія є імперією, і що люди та нації всередині та на її кордонах мають право бути вільними. Наша мета відповідає інтересам усього світу, оскільки мир і безпека можуть бути досягнуті лише шляхом дозволу на самовизначення всіх народів і запобігання агресії з боку сусіда. Просте припинення військових дій Росії проти її сусіда України є недостатнім, оскільки Росія протягом століть довела, що вона припинить агресію, лише зміцниться та почне заново».
Розпад Російської імперії був би для міністра Лаврова та його боса набагато більше, ніж спектакль. Проте така евентуальність дуже велика в межах можливого. Наступний щорічний «Стан Федерації» Росії, напевно, буде значно іншим. Так, це може показати навіть зовсім інший склад акторів і нове повідомлення. Навіть сосиски на смак можуть відрізнятися, а може і не бути сосисок, ні каші. А як тоді реагуватиме московський мужик та орда без сосиків та без імперії. Тут навіть самогон не поможе.
23 лютого 2023 року Аскольд С. Лозинський