Дорогі читачі!
Час невплинно минає, і «Кобза», як живий соціальний організм, не може не змінюватися у нових умовах.
Наша редакція пройшла довгий шлях у майже 23 роки. Починали ми у 2001 році, коли українська діаспора у Росії була чисельна і мала дві федеральні структури – Об’єднання українців Росії та Федеральну національно-культурну автономію «Українці Росії». В цей час українці в РФ проводили багато концертів, відзначали свої національні свята, в деяких регіонах діяли недільні школи. В інформаційному просторі існувало декілька сайтів – сайт Бібліотеки української літератури у Москві, сайт газети «Криниця», сайт Віктора Гіржова, і т.д. У ті часи наші кореспонденти писали нам репортажі і просили відкрити розділи їх регіонів на «Кобзі» (початкова назва сайту була саме такою).
Тоді ж при Світовому Конгресі Українців активно діяли Комісія Прав Людини і Громадянина (КЛГП), яка готувала багато цікавих інформаційних документів. «Кобза» плідно співпрацювала із цією Комісією. Зокрема, ми публікували документи, підготовані КЛГП: «Демографічна карта розселення українців у Росії», «Ногінський документ», «Свідчення ногінських парфіян», «Звернення КЛГП до Високого Комісара ОБСЄ Макса ван дер Стула» та інші.
Розквіт інформаційної роботи припав на 2007-2010 роки, коли регіональний відділ редакції очолював Володимир Бондаренко (Самара). В той час ми мали коло 15-ти регіональних кореспондентів, в місяць публікувалося 10-15 репортажів про події в діаспорі. Щоденно наш сайт відвідувало 180 читачів – це був пік популярності «Кобзи».
Далі до влади в Україні прийшов Віктор Янукович, Москва відносно України мала далекоглядні плани, тому послився ідеологічний тиск на діаспору. Бути свідомим українцем в Росії означало випасти із мейнстріму і перетворитися на людину під підозрою. Від діаспорних діячів почали вимагати повної лояльності Кремлю, фінансування діаспори в рамках національно- культурних автономій припинилося.
В цей же час сайтом «Кобза» зацікавився тодішній Голова Ради ОУР, сенатор Василь Дума. Як ми розуміємо, це була спроба Кремля «приватизувати» нашу редакцію. Ми відкинули пропозицію, і залишилися незалежною редакцією, фінансуючи її роботу власними коштами. В цих обставинах в умовах ідеологічних суперечок щодо того якою мають бути Україна і діаспора, від редакції відійшов Володимир Бондаренко. Так влада поступово «колола» єдність українців і «зачищала» українське поле у Росії.
Готуючись до вторгнення в Україну, Кремль у 2010 і 2012 роках юридично ліквідував обидві українські федеральні організації.
Далі настав 2014 рік, рік, який можна вважати початком війни з Україноюі, Янукович утік в Росію, а в самій РФ ще більше посилився тиск на все українське. Ми засудили агресію Росії і продовжили працювати в нових умовах, підтримуючи демократичне начало в нашому русі. Підтримували Тараса Дудка проти Валерія Семененка (Москва) та проти Сергія Вінника (Омськ, а нині – Канада). І категорично виступали проти «стукача» і «порнографа» Богдана Безпалька (Москва) ). Кількість наших кореспондентів скоротилася в цей час до 5-6, але інформацію ми додатково черпали із соцмереж. В цей же час проявили себе сміливі українці, які виявляли непокору російському тиску – Тарас Дудко (Москва), Андрій Литвин (Петрозаводськ), Лідія Близнова (Омськ), Наталя Романенко (Хабаровськ).
У 2012 році ми змінили назву сайту на «Кобза – українці Росії» і через пару років започаткували дві номінації: «Українець року в Росії» та «Друг України в Росії». На той момент ми залишалися єдиним інформаційним представництвом української діаспори в Росії, мали тисячі публікацій і десятки досліджень. Тому зміною назви ми зафіксували наш статус лідера інформаційної теми. Відзначимо, що після 2014 року діаспора зазнала серйозного тиску, кореспонденти писали все рідше, і ми все більше робили передруків із сайту «Радіо Свобода», де знаходили матеріали про переслідування українців в РФ і на окупованих територіях. В цей час ми підготували і опублікували дослідження «Історія КЛГП СКУ», в якому віддали шану роботі цієї правозахисної Комісії та її Голові професору Юрію Даревичу (Торонто).
Новим етапом став 2022 рік – повномасштабне вторгнення Росії в Україну. В цих обставинах російський уряд повністю заборонив діяльність українських організацій, знаходити інформацію у соцмережах стало неможливо, а ділитися нею для українців в РФ небезпечно. Москва показала таке страхіття тортур і нелюдської ненависті, що «Кобзі» залишатися в темі «українських концертів і борщів» стало просто не на часі.
В березні-квітні 2022 року сайт «Кобза» був заблокований для читачів у Росії, що знизило кількість прочитаних його матеріалів до 80 за день. Ми почали брати інтерв’ю у антивоєнних активістів, які проживають в Канаді. Головний редактор Василь Коломацький відвідував антивоєнні мітинги біля російського посольства в Оттаві, де встановив контаки із такими активістами в Канаді як Марія Карташева та Олександр Полєв. Нас цікавило середовище росіян що протистоять Путіну і підтримують Україну не лише як державу та її народ, але навіть вбачають в Україні приклад для розвитку самої Росії – через Майдани до чесних виборів і парламентської республіки з європейським шляхом розвитку. Саме такий розвиток забезпечив би і Україні як територіальну цілісність, так і безпеку. Перемогти кремлівську диктатуру можуть лише самі росіяни. Також ми писали про опозиційних Лукашенку діячів білоруської діаспори у Канаді. Фактично, в нових умовах, ми змінили свою тематику і зайняли нішу антивоєнного діаспорного сайту, який висвітлює боротьбу антипутінських сил – незалежно від національності.
У 2022 році ми так і не змогли визначити перможців в номінаціях «Кобзи» –через брак інформації з РФ. А у 2023 році взагалі змінили назву номінації на «Друг України в діаспорі», оскільки знайти публічного українця у Росії стало неможливим.
В цих умовах редакція приймає рішення про зміну назви сайту. Наша нова назва «Кобза – українці діаспори». Редакція працює у незмінному складі. Ми продовжимо брати інтерв’ю у антивоєнних активістів, розширимо географію наших матеріалів на інші діаспори. Номінації «Кобзи» поширяться на країни проживання діаспори. Ми бачимо себе частиною широкого діаспорного спектру – українців, росіян і білорусів, які протистоять диктатурі Путіна.
Нині серед згаданих діаспор кристалізуються нові спільні, вистраждані історією політичні принципи, зокрема:
– повага до незалежності і суверенітету держав,
– ні – війні!
– демократія,
– розвиток національних культур,
– чесний, не ідеологічний погляд на національну історію,
– належність до родини європейських народів.
Подібний процес нагадує гуртування радянських дисидентів часів Московської гельсінгської та Київської гельсінгської груп. Як у 70-х роках дисиденти змогли об’єднатися під прапором прав людини, так і нині ця співпраця можлива і корисна для розбудови сучасних модерних слов’янських держав.
Зазначимо, що таке єднання і співпраця йдуть урозріз із розповсюдженою в наш час cancel culture (культурою відміни). Ми вважаємо що культура відміни є прямим виявом міщанського его і використовується Кремлем для досягнення впливу на «розділені» і задурені маси. Натомість потрібно будувати соціальні зв’язки із близькими силами, шукаючи союзників в антивоєнному таборі, заперечуючи диктатуру, війну і попрання гуманітарних ціностей.
Мусимо заявити, що з 2022 року робота нашої редакції не була прямо пов’язана із українською діаспорою у Росії. Тож тепер в силу зрозумілих обставин ми не представляємо цю діаспору і не бажаємо, щоб наші колишні кореспонденти у Росії з 24 лютого 2022 року несли відповідальність за нашу роботу. Повторюємо, час невплинно минає, і Кобза, як живий соціальний організм, має прийняти його виклики, резонувати із ними , продовжувати справу національної інтелігенції. Втім, наші кредо – свобода, правда і національна честь – лишаються незмінними.
Ми вирішили не змінювати перше лого «Кобзи». На ньому як і раніше зображені: кобза, сонце і курсор.
Нагадаємо, у серпні у Києві пройшов черговий Всесвітній український форум. Він прийняв рішення про створення Правозахисної комісії. Також він обрав Президію УВКР, куди увійшов Головний редактор «Кобзи» Василь Коломацький (Канада). Пізніше Президія затвердила назву правозахисної Комісії – «Комісія прав людини при Українській всесвітній координаційній раді» (КПЛ УВКР). Головою КПЛ Президія затвердила Василя Коломацького. Користуючись нагодою, «Кобза» писатиме про порушення прав українців у світі та братиме інтерв’ю у діячів, які працюють в УВКР. Ми співпрацюватимемо із редакцією сайту УВКР, який нині відроджує свою роботу.
На завершення, ми хочемо подякувати усім нашим читачам, усім громадським діячам, що дали нам інтерв’ю, антивоєнним активістам, які незмінно виходили до представництв російського посольства в Оттаві, Торонто та Монреалі.
Особлива подяка нашим спонсорам з Ліги Українців Канади за їх незмінну фінансову підтримку.
Переможемо диктатуру разом!