Візит українського президента Володимира Зеленського до Канади та його виступ у парламенті обернувся скандалом. Провідні медіа світу, а вслід за ними і деякі українські, повідомили про гучне вітання, що надали український президент, канадський прем’єр та парламентарі “нацистському колаборанту” учаснику дивізії СС “Галичина” уродженцю Тернопільщини Ярославу Гуньці. Інцидент призвів до відставки спікера парламенту та вибачень єврейській громаді Канади від Джастіна Трюдо, бо начебто дивізія винна у вбивствах єврейського населення під час Другої світової війни. Російські представники уже встигли заявити про необхідність притягнення до відповідальності воєнних злочинці у Канаді, а польський міністр освіти “почав робити кроки” для екстрадиції Гуньки до Польщі.
У цій події визначальну роль відіграє не так особиста історія вояка дивізії та його участь у німецькому військовому формуванні, як агентурні впливи КГБ на суспільну думку канадійців, так званих “активных мероприятий”. Цей термін вперше було вжито у 1950-х роках для опису цілого спектру таємних операцій впливу та підриву у політичній сфері визначених країн через створення лобістських організацій та ситуації “керованої” внутрішньої нестабільності, підтримку прихильних політичних рухів та поширення дезінформації. Такі заходи були направлені у 1970-80-х роках серед іншого на українську та єврейську еміграції у США та Канаді і мали на меті розсварити представників обидвох спільнот та недопустити їхнього можливого політичного зближення. У США найвідомішим прикладом успішної дискредитації обидвох еміграцій, на думку дослідниці Ольги Бертельсен, стала справа Івана Дем’янюка, яка, з одного боку, вбила клин незгоди між українцями та євреями на роки вперед, а з іншого стала надзвичайно медійно привабливою, що створило сталий образ “українців як антисемітів” для західної аудиторії. Крім того, справа Дем’янюка відвернула увагу від порушення прав людини в СССР та кидала тінь на дотримання прав людини в США.
Активні заходи КГБ в ході розгляду справи Дем’янюка включали: розробку активних членів ОУН за кордоном; ідентифікацію тих, хто був особливо активний у антикомуністичному русі за дотримання прав людини та поширення брехливої інформації про них, як нацистських колаборантів; публікацію та поширення книги Майкла Ганусяка “Чтобы не забыли” із списком членів ОУН нацистських колаборантів; створення пропагандистських фільмів та їх поширення через антифашистські організації на Заході; публікацію в американських медіа з вимогою екстрадиції “нацистських злочинців”; статті у просовєцьких виданнях про українських емігрантів на Заході як “нацистських поплічників”; надсилання петицій до влади. Операцію КГБ, що об’єднувала ці активні заходи у Москві назвали “Відплата” (“Возмездие”).
Вона була досить успішною в США і у 1985 році було прийнято рішення про поширення її дії на Канаду, де особливу увагу було звернено на колишніх бійців дивізії СС “Галичина”. Інспіровані КГБ публікації у впливових канадських газетах, поширення книги “Мы обвиняем”, списку з 59 “колаборантів” та їх злочинів спровокували канадський уряд створити комісію щодо розслідування цих звинувачень, так звану Комісію Дешена. Через кілька років слідства члени комісії констатували, що звинувачення щодо учасників дивізії СС “Галичина” не були підтверджені. Попри це, у КГБ операцію вважали успішною та готували її продовження із поширенням додаткових дезінформаційних матеріалів через існуючі канали. Як наслідок, операція “Возмездие” дозволила сформувати образи про українців як антисемітів та нацистських колаборантів у пам’яті багатьох євреїв, що також продовжили своє існування серед медіа спільноти та представників західної науки.
Фактично науковці, історики зокрема, мали би стати антидотом проти совєцької дезінформації. Проте, як слушно зауважує американський історик українського походження Сергій Жук, КГБ вдало зумів навчитися використовувати і академічні середовища для дискредитації української діаспори в США та Канаді. Путінська росія та ФСБ зуміли продовжити ці операції та пристосувати їх до власних цілей гібридної війни. Зокрема, через просування історичних міфів, операціями з дезінформації росіяни мають на меті вплинути на формування громадської думки країни та таким чином вплинути на стратегічну поведінку її влади. Професор Жук підсумовує: “КДБ та його наступники з ФСБ постійно тримали під прицілом різні західні славістичні/радянознавчі центри, намагаючись впливати на західних експертів та історичні наративи”.
Тому інцидент у канадському парламенті свідчить про загальну проблему країн Заходу щодо подолання совєцьких/російських агентурних впливів, що поширювалися КГБ під час Холодної війни і були направлені на дискредитацію української північноамериканської діаспори, а зараз використовуються путінською росією як засіб тиску та формування зручного для себе комунікаційного клімату, що у стратегічному плані має підірвати міжнародну підтримку України у війні та додати “аргументованості” поширеним на початку повномасштабного вторгнення міфам про Україну як “фашистську державу”. Країни Заходу, зокрема наукові інституції, повинні переглянути свої усталені погляди щодо росії, а особливо щодо історії Другої світової війни та участі по різних сторонах барикад представників бездержавних (поневолених комунізмом) народів, щоб звільнити інформаційний простір від совєцько-російських пропагандистських дискурсів.
Автор: Григорій Рій