Львів український, золотистий у сонці, навіть теплий на порозі осені. Хіба важніше у ньому відчутно безсмертний революційний український дух. Вже на поїзді я цей дух відчув коли зустрів давнього знайомого активіста патріота Рухівця – Ярослава Кендзьора. Поговорили ми про перші дні тих подій ще до проголошення 24 серпня 1991 року, включно з проголошенням суверенітету 16 липня рік раніше, перші зїзди Народного Руху України та його участь у шістьох скликаннях ВРУ ще з УРСР. Він недавно передав матеріал для українського телебачення як українці повалили імперію. Це висвітлювали у серіалах.
Вже з першого дня у Львові я відчув своє місто. Приходив на інтерв’ю на радіо. Ведуча увічлива але дуже горда та самопевна свого бо вона львів’янка. З спочатку інтерв’ю скаржилася з претензіями чому США не підтримує Україну і питає, що українці можуть сподіватися від Америки. Адже ж я американець. Я подав відповідь але вона не була вдоволеною. Вона бажала більше переконливого аргументу і кращої відповіді.
Пригадується мені як кілька років тому я приніс зашити ґудзики до піджака (маринарки, що то таке) до кравчині (ательє) у Львові. Вона подивилась і сказала Ви перше дайте чистити цей піджак. Я зрозумів, що тут не приймають що будь. Це ж Львів.
До речі для мене Львів це символ українського не тільки європейського але і світового міста. Головна мова комунікації і порозуміння тут українська, але по вулицях а зокрема на Площі Ринку, немов в ООН чути всі мови світу серед гостей. Правда польська мова має перевагу (тут ще ностальгічний момент), але є арабська, англійська, німецька, французька та інші. Львів радий гостям і має багато чим їх зацікавити. Правда багато зацікавлень зводиться до вишні, та ще й до п’яної чи львівської кави. Церкви, музеї. Опера, але це залежить від людини. Чистота у Львові теж допильнувано. Не знаю чи це заслуга самого мера чи засадничо добре вихованого, культурного та інтелігентного населення. Тут я рішив, що можна жити.
По радієвому а після по телевізійному інтерв’ю я зрозумів, що цікавить Львів’ян. Їх цікавить політика. Ніколи не бував я в місті такому де таке зацікавлення політикою. Окрім претензій до політики США, ще є і відношення до Європи.
Як-то ми не є у Європейському союзі чи НАТО! Німеччина і Франція, там треба змінювати політичну настанову і тих політиків. Інакше і мабуть найцікавіше ми дамо собі раду самі з тими москалями. Ми не були за ним але. Народ задоволений врешті зрозумінням Президента Зеленського, що він сказав, що наша державність відновлена, що вона тисячолітня, хоча забуяв президент згадати ОУН та УП, також Мазепу, Петлюру і Бандеру. До москалів недвозначне відношення. Москаль це ворог. З ним треба воювати. Я подумав коли б так думала вся Україна ми побороли б москалів та прикормили малоросійство. У Львові малоросійства хіба нема.
Нам треба ввесь час згадувати Львів. Львів не тому П’ємонт тільки що тут відбувались великі історичні події і з відси походили багато наших героїв, але тому і що ці події залишили по собі покоління свідомості. Ці покоління молодих і старих. Наймолодші сьогодні сповідують правду про Україну. Коли б була такою як Львів ціла Україна! Нам треба перенести Львів до усіх закутин України.
Останній день у Львові врешті впав дощ. Це теж було приємністю бо якби то було бути у Львові без дощу. Львівський дощ у серпні теплий такий як львів’яни, але також мокрий, він будить з сну і задуманості. Він відсвіжує і національні почування. Я був у Львові всього три дні але набрався сили. Львів відсвіжує і дає наснагу і силу. Тому і лев символом міста. Для мене символом і лев і Роман Шухевич і багато більше. Я тепер як туристичний гід. Приїжджайте у Львів.
28 серпня 2021 року Аскольд С. Лозинський