Конференція вшанування захисника України при Постійному представництві України до ООН – Україна не є ані українською ані християнською державою
Ця конференція відбулася он лайн на День Покрови або День захисника України як тепер деякі говорять за указом ще Президента Порошенка. Під темою її було участь жіноцтва у збройних та силових структурах України. Висновок, що ця участь росте, сьогодні майже одна третина всіх становлять жінки. Майже усі виступаючі були жінки з України. Одначе провадив конференцію таки мужчина. А перше і останнє слово надалось також мужчині. Ось щодо останнього здалось б жіночої зміни
Важнішою одначе як для мене було розкриття. Якщо хтось мав ілюзії ким сьогодні є Міністерство закордонних справ України то Сергій Кислиця це розвіяв. Він же Постійний представник України до Організації Об’єднаних Націй. Деякі висновки на мої запитання чи коментарі: Україна не буде захищати українців у Російській Федерації бо в Україні проживає понад сто національних груп, тобто Україна не є державою українців а її МЗС не буде захищати українців поза Україною; також Свято Покрови Божої Матері немає місця у державному відзначення Дня захисника України бо Україна не є християнською державою, а державою для християн, євреїв і мусульман і мабуть так далі.
Коли повище додати до того, що Постійне представництво України до ООН якщо тільки подивитися на його вебсайт робить дуже мало взагалі, тобто за половину жовтня один виступ у Третьому комітеті Генеральної Асамблеї ООН де поверхово критикується порушення людських прав у РФ без жодної специфіки то це представництво зовсім треба переорганізовувати. Хіба коли прийде місяць листопад і всі українці у світі вшановуватимуть за законом України жертви Голодомору, тобто жертви по національному означенню, то хіба це вшанування не відбуватиметься на форумі ООН. Кислиця є у кращому випадку малорос, а у гіршому зрадник. Але ж він сам себе не поставив на цей пост. Треба шукати вини у Президента бо Міністр Кулеба у найкращому випадку прессекретар але дуже далеко до зрілості міністра.
Ну що робити? Кидаймо Україну малоросам та нацменшинам. А що скаже наша совість? Колись один правдивий український дипломат твердив мені у приватній розмові, що проблема головна України це у браку національного змісту її кадрів. Ось яскравий приклад — Сергій Кислиця.
На кінець Кислиця заговорив про єдність. Мабуть це до когось промовило, але не до мене. Я не буду з Кислицею єднатися. Я жалую навіть у ретроспекті, що українці в Америці та Канаді фінансували закуп і перебудову дипломатичних місій, резиденцій послів для не української і не християнської держави. Не знаю євреїв чи представників других етнічних груп котрі до цього долучилися. Я не вірю, що Кислиця просто не розуміє різницю між корінною нацією та нацменшинами. Права всіх мають бути забезпечені, але Україна повинна піклуватися своїми громадянами та українцями поза її територією. Це роблять майже усі цивілізовані держави, деякі до надмірності так як Польща, Росія , Угорщина.
Ні, для такого Кислиці не може бути місця у критичній дипломатичній місії України де потрібно кожноденної тяжкої праці на користь своєї держави і нації. Він не може переводити будь яку політику, бо щойно його треба виховувати. Кислицю треба негайно відкликати.
На мене Президент Зеленський зробив позитивне вражіння коли на параді відзначення 30 років незалежности він говорив про тисячу літню українську історії. Це ніяк не заперечувало права національних меншин в Україні про яких він також згадав. Кислиця і це перекрутив. Україна свої нацменшини не тільки захищає але і видвигає. І це правильно бо всі становлять сьогодні народ країни. Але є одна корінна нація на загальні території. Кримські татари можуть бути корінною нацією Криму і цим вони пишаються. Але Крим є Україна.
“Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення…” тобто багатовікову історію українського державотворення здійсненого українською нацією право на самовизначення. Мабуть Кислиця був відсутній коли вчили Конституцію.
Два позитиви з цієї події. Я пізнав хто такий Кислиця і мабуть що таке сьогоднішнє МЗС на верху. У цьому винен Президент без сумніву але він ясно переходить трансформацію від клоуна до політика. І друге я краще зрозумів роль діаспори. Раби можуть сказати, давайте погодитися, щоби був мир і злагода у сім’ї. А ще у додатку, аджеш він посол. Шануймо бо він представляє Україну. Він представляє Україну, хвору, рабську, не такою як я ціле своє життя хотів її бачити. Працюйте на Україну Кислиці, а я буду працювати по українському на Україну Шевченка і просити покров у Божої Матері по християнському.
14 жовтня 2021 року Аскольд С. Лозинський