«Дорогі українці! То виходить, що потрібні були російські ракети, щоб ви почули те, про що вам говорили Танюк, Мейс, Сверстюк, Ющенко?» «Історична правда» публікує виступ нашого співзасновника та багатолітнього редактора Олександра Зінченка, лауреата Премії імені Леся Танюка «За збереження історичної пам’яті» 3 квітня 2023 року
7 квітня 2023
Олександр Зінченко
Історична правда
Усе змінилося. Зараз поясню.
4 роки тому, у квітні 2019 року я занотував: “Моя робота – це просвітництво. Відчуття, що не впорався із завданням. Відчуття, що нічому не навчив”.
“Ти сієш-сієш, а воно – не сходить…” У 2019 році було саме таке відчуття: час проростати засіяному – а поле пам’яті рясніє бур’янами.
У 2010 році ми з Вахтангом Кіпіані та Павлом Солодьком заснували проєкт “Історична правда”.
І це був жест відчаю. Бо перед тим ми з Вахтангом два роки намагалися знайти гроші на популярний історичний глянець. У Польщі таких з півтора десятки. У нас не було жодного.
Марно. Не знайшли. Нікому це тоді не було потрібно. І ми заснували замість друкованого часопису історичний інтернет-портал.
Це був акт спротиву. Бо це був 2010 рік: Янукович – президент, знову “Велика Вітчизняна” замість Другої світової, курс на ресоветізацію, Малоросію, “Адін народ”.
І ось минають роки. Квітень 2019. І я мав відчуття, що усе намарно. Уроки минулого українці не вивчили.
Бо перед загрозою повномасштабної агресії Росії більшість повірила, що “війна потрібна баригам”, що “війну можна припинити”, якщо “домовитися десь посередині”, якщо позаглядати Путіну в очі.
Це було жахіттям. Це знесилювало. Це народжувало розпач: уроки не вивчені.
І ось – 24 лютого минулого, 2022 року. Усе змінилося.
Раніше нам усім, хто був провідниками змін у політиці пам’яті, казали: не чіпайте це – не розколюйте націю! Голодомор, Сталін, Бандера, ОУН та УПА, декомунізація, Велика Вітчизняна/Друга світова – усі ці теми розколюють націю! Припиніть ці танці на кістках!
Ні! Чесно говорити про складні теми минулого – це не розколювати націю! Ми формували нову національну єдність!
Коли президент Ющенко підняв тему визнання Голодомору геноцидом – на Сході 44% були проти такої політики пам’яті. Підтримували її 33%. 44% “проти” та 33% “за” – так, це розкол. Правда. Розкол і залишився, якби ми всі нічого не робили.
Зараз 93% українців вважають Голодомор – геноцидом. Національний консенсус. В усіх регіонах. В усіх вікових групах.
У 2012 році лише трохи більше третини – 36% – українців не шкодували, що СРСР перестав існувати. А 46% казали – так, СРСР – шкода, дуже жаль, що він перестав існувати!
Тепер абсолютна більшість – 87% – не шкодують, що СРСР перестав існувати. А в Росії майже дві третини – 63% – і далі шкодують, що СРСР колапсував: “Найбільша геополітична катастрофа ХХ століття”.
Сталін. Для росіян він – найбільш позитивний діяч минулого, “ефективний менеджер”. Для українців – найбільш негативний діяч минулого. У квітні 2022 року за дослідженнями Соціологічної групи “Рейтинг” негативно Сталіна оцінювали 84% українців, за дослідженнями Київського міжнародного інституту соціології у січні 2023 – вже 90%. Між нами і ними – світоглядна прірва.
Ми тепер, мабуть, найбільш антирадянська нація в світі. І тому Росія програє. Бо це – війна минулого проти майбутнього. Минуле ніколи не виграє у майбутнього. Ніколи.
Бандера. У 2010 році президент Ющенко нагородив Степана Бандеру званням Героя України. Ющенку кричали: нацист! І через п’ять років після цього, у 2015 році позитивно Бандеру оцінювало 12%. Брєжнєва позитивно оцінювало 13% українців.
Знаєте, яка кількість українців зараз позитивно оцінюють внесок Степана Бандери у історію України? 84%.
У 2022 році у абсолютних цифрах тих, хто позитивно оцінює Бандеру, тепер більше, ніж проголосувало за Зеленського у 2019! Бандера тепер – популярніший, ніж Зеленський тоді!
Зрештою, ще 3 роки тому, у травні 2020 року самого Ющенка більшість українців вважала найгіршим президентом України. Навіть гіршим за Януковича. Тепер він – на другому місці після Кравчука (з різницею у 1%).
Дорогі українці!
А що сталося?!
Тобто слова Віктора Ющенка, Леся Танюка, Джеймса Мейса, Євгена Сверстюка до вас 30 років не доходили? Не доходило, що Голодомор був геноцидом? Що фіговим листочком пропагандистського конструкту “Великої Вітчизняної” СРСР прикривав факт, що у Другу світову Сталін вступив як союзник Гітлера? Що ті хто боровся за Незалежність України у незалежній Україні мають бути належно вшановані? Що диктатура – це жахливо, а свобода – це благо?
Що вас переконало? Діяльність Клубу творчої молоді, чи “Меморіалу”, чи закони про вшанування пам’яті жертв Голодомору, чи про декомунізацію, чи музей у Батурині?
Ні?
Дорогі українці! То виходить, що потрібні були російські ракети, щоб ви почули те, про що вам говорили Танюк, Мейс, Сверстюк, Ющенко? Потрібні були російські ракети, щоб почало доходити те, про що десятиліттями писали “Історична правда”, “День”, “Дзеркало тижня”, “Український тиждень”, “ПіК”, “Post-Поступ”?
Ти сієш-сієш, а воно – не сходить!”
Невже зійшло?
Цей хліб буде гірким.
Наша пам’ять як полин.
Але краще гіркий хліб.
Ніж жодного.
Добре, що сходить!
Редактор “Історичної правди” Олександр Зінченко став лавреатом премії імені Леся Танюка